Україна в 1340 - 1648 роках.

Україна в складі Литовської держави.

Паралельно з ослабленням українських князівств після нападу кочівників в 13 - 14 століттях, на півночі, над Балтикою, оформилася нова держава - Литва, що не тільки об'єднала литовські племена, але й початок наступати на білоруські, а після й на українські землі.

У середині 13 століття, після утворення литовської держави литовський князь Мендовг ( 1230 - е роки) зайняв Чорну Русь ( Новгородок) і Полоцкое князівство, що привело до зіткнення із князем Данилой Романовичем. Але в 1254 році був укладений мир, і Мендовг навіть видав свою дочку за сина Данилы Шварна, що недовго ( 1266 - 1269) володів частиною литовських і білоруських земель. Междуусобная боротьба привела литовську державу до розпаду. Знову об'єднав його князь Гедимин ( 1316 - 1341), приєднавши частину білоруських і українських земель. Він зайняв Менщину ( Мінськ), Берестенщину, Волинь, Турово - Пинщину й північну Київщину. Обравши в 1323 році своєю столицею Вільно, Гедимин почав називати себе королем литовським і росіянином. Для зміцнення своєї держави зав'язав родинні відносини з українськими й білоруськими князями, сприяв разширению української культури в Литві. Син Гедимина Любарт очолював українські сили в боротьбі проти Казимира 3.

При князі Ольгерде Литва разширила свої володіння на північні й центральні українські землі. Це було проведено майже без насильства, тому що місцеві князі були ослаблені внутрішньої раздробленостью й постійною боротьбою з татарами. Ольгерд приєднав спочатку Чернигово - Северскую землю, а в 1362 році - Київ і Київщину, а також Переяславщину. Саме тут він зштовхнувся з татарами, яких він розбив в 1363 році під Синіми Водами. Після цього Литва зайняла Поділля. При Ольгерде територія Великого Князівства Литовського складалася на 90% з українських і білоруських земель. До 1385 року українці мали рівні права з литовцями. Українські князі входили до складу великокнязівської ради, займали високі пости у війську й адміністрації. Українська мова була державною мовою, українське утворення, культура, право панували в литовській державі. Православна церква була пануючої, з 12 синів Ольгерда 10 минулого православними.

Після смерті Ольгерда до влади прийшов його молодший син Ягайло ( 1377 - 1392), що через зовнішню погрозу ( Німецький орден і Московське князівство) почав зближення з Польщею. Він женився з польською королевою Ядвігою й уклав у Крево союз ( унію) з Польщею. Згідно цього союзу Ягайло ставав польським королем, залишаючись при цьому великим литовським князем. У Литві підсилився вплив польської шляхти. В 1385 році Ягайло перейшов у католицтво.

Його політика викликала протидействие литовсько-української опозиції, що очолив Витовт( 1392 - 1430), племінник Ольгерда, якому той віддали Литву. Витовт перемінив адміністрацію країни, разширил границі князівства між Дністром і Дніпром до самого Чорного моря. Однак, зазнавши поразки від татар під Ворсклою в 1399 році він припинив рух на схід і був змушений шукати угоди з Ягайлом. В 1413 році в Городле була укладена нова унія, що обмежувала участь православних у державному керуванні.

Проти цього виступив брат Ягайло - Свидригайло, що опирався на український і білоруських князів і виступав проти зближення з Польщею. Після поразки Свидригайло в битві в ріки Святої князем Литви став Жигмонт ( 1435 - 1440), що проводив політикові зближення з Польщею. Частина російських князів створили проти нього змова й стратили його. Його приймачем став Казимир Ягеллончик, що спочатку допомагав українським князям, але потім також став проводити політикові зближення з Польщею.

У кінці 15 століття на півдні України з'являється нова держава - Кримська орда, що відділилася від Золотої Орди й в 1475 році стала васалом Туреччини. В 1485 році кримський хан Менгли - Гирею , підкуплений великим московським князем Іваном 3, нападає на Київ і вбиває, веде в рабство багатьох українців. Із цього часу кримські татари постійно нападають на Україну й Литву. Литва починає шукати допомоги в Польщі. Іноді литовський князь ставав також польським королем, як це було при Жигмонте 1 ( 1506 - 1548) і Жигмонте 2 Августі (1548- 1572).

Боротьба проти татарської погрози й Москви, змусили Литву укласти нову унію. В 1569 році на сеймі (зборах) у Любліні було обговорене створення реального союзу Польщі й Литви й 1 липня Люблинская унія була підписана. Відповідно до цієї унії Польща й Литва організовували об'єднану державу - Мова Посполитую, з одним монархом, королем польським і великим князем литовським, спільної зовнішньою політикою, монетою й правом. Велике Князівство Литовське зберігало автономію з окремим урядом і адміністрацією, судом, фінансами, військом, законами. При цьому минулому проведені також територіальні зміни: до Польщі було приєднано більша частина українських земель, а саме: Подляшье, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина. У складі Литви з українських земель залишалася тільки частина Берестейщини й Пинщины.

Зміст підручника по історії України