|
Запорізьке
козацтво.
З 15 століття в українських степах появляються
добувачі, які пізніше поповнюються
втікачами від польського панування.
На новій території їм доводиться
постійно захищатися від татар, і
поєднуються в окремі збройні групи,
які не тільки відбивають нападу
татар, але й самі нападають на татарські
загони й міста. Цих відважних людей
почали називати козаками.
Уважається , що своя назва козаки
одержали від тюркського слова козак
- степовий мисливець. Уперше ця
назва зустрічається в листі литовського
князя Олександра від 19 грудня
1492 року до татарського хана Менгли
- Гирею. У ньому князь повідомляв
про свій наказ покарати козаків
- вихідців з Київщини й Черкащины,
які розбили під Тягином турецький
корабель.
У козаки попадали люди із всіх суспільних
шарів (селян, міщан, дворян). Були
серед них і іноземці. Запорізькі
козаки жили на нижньому Дніпру ,
за порогами, звідки й з'явилася
їхню назву. Їхнім лідером став Дмитро
Вишневський. В 1552 - 1554 роках
він об'єднав розрізнені групи козаків,
створивши на острові Мала Хортиця
козацький центр, військову формацію
- Запорізьку Січ ( Запоризьку
Сичь - українська назва ). В
1562 році Вишневський втрутився
у у внутрішні справи Молдавії, що
у цей час конролировали турки. Він
був схоплений турками й страчений
у Константинополі.
Запорізька Січ була військовою організацією:
козаки жили в куренях ( військовий
підрозділ), ними керував отаман
або гетьман, що керував Січчю за
допомогою козацької верхівки - старшини.
Козаки робили успішні походи в Крим
і навіть доходили до Стамбула (Константинополя).
По ріках і морю вони ходили на невеликих
човнах, видовбаних із цілого дерева,
які називалися чайками. По
краях прикріплювався зв'язування
очерету, що надавало додаткову стійкість
. У козаків була кінноти, але все-таки
основою їхнього війська була піхота.
Щоб протистояти татарським кіннотам
козаки починають активно використати
вогнепальну зброю - пищали, пістолі,
невеликі пушки. По степу вони пересувалися
на возах, які у випадки нападу татар
козаки устанавливалм у квадрат і
вели сильний вогонь по татарах.
Прорватися в середину квадрата були
дуже важко, і звичайно татари відступали.
В 15 - 17 століттях турецька й татарська
погроза була дуже сильна й тому
дії козаків були вигідні для багатьох
держав, тому що вони послабляли
татар і турків, не даючи їм проводити
широкомасштабні набіги вглиб Європи.
Литовські князі, а після й польських
королів намагалися взяти козаків
під контроль. Для цього в 1572 році
був учережден спеціальний список
- реєстр. Внесені в нього
козаки вважалися на службі короля,
мали деякі привелегии ( одержували
жалування, мали самоврядування під
керівництвом коронного гетьмана
й були звільнені від податків).
Їхнім центром було місто Трахтемиров
, де був госпіталь і арсенал. При
польському королі Стефане Баторие
реєстр становив 600, а з 1590 року
- до 1000 козаків, а після й більше
цього. Однак число нереєстрових
козаків було в багато разів більше.
Зміст підручника по історії України
|
