|
Україна в складі Росії
й Австро - Угорщини.
Україна в складі Росії
(1781 - 1917).
З 1783 року указом
Катерини 2 було уведено кріпосне право на всій території України. У цей час на
Лівобережжі з'являється яскраво виражений дворянський прошарок, що з'явилася із
числа колишньої козацької верхівки - старшини. Для того, щоб забезпечити
собі їхню підтримку царський уряд даровало їм всі ті права, які мали російські
дворяни. Поступово більша їхня частина піддається русифікації й починає вважати
собі росіянами. Влада Росії на Україні в цей час стає необмеженою. Царський уряд
намагався всіляко довести, що український народ - це всі лише невелика частина
російського народу, що тільки небагато відрізняється від усього російського
народу.
Під час царювання
Олександра 1 (1801 - 1825) російська присутність забезпечували армія й
адміністрація. В 1830 - х роках, під час царювання Миколи 1(1825 -
1855), російська централізована адміністративна система охопила всю Україну. В
1831 році було скасовано магдебурское право українських міст. З 1840 року
припинене використання Литовського статуту - споконвічного українського
джерела права. Навіть сам термін Україна практично припиняють
використати. Лівобережну Україну називають Малороссией, Правобережну
Україну - Юго - Західним краєм, а південну Україну - Новоросією.
На Україні були організації декабристів, хоча в них складалися в основному
российcкие офіцери.
В 1830 році на
Правобережній Україні спалахнуло антиросійське повстання, очолюване польською
шляхтою. Після його придушення в 1831 році царат підсилив русифікацію
Правобережжя. Ця політика, що проводив генерал Дмитро Бібіков, ударила й
по поляках, і по українцях. Майно 3.000 дворянських родин було конфісковано, а
340.000 чоловік були позбавлені дворяства й заслані на схід. Був закритий
Кремянецкий ліцей, а замість нього в 1834 році був відкритий російський
університет у Києві. В 1839 році безліч греко - католиків були змушені перейти
в православ'я.
В 1853 - 1856 роках Росія
зазнала поразки в Кримській війні від провідних європейських країн. Ця поразка
показала більшу отсталось імперії. Новий російський імператор Олександр 2
був змушений почати соціально - економічні реформи. Найважливішою реформою
стало ликвидирование кріпосного права в 1861 році. Також була замінена
адміністрація (були уведені земства), стала більш доступно для народу вищі
утворення, уведена була загальна військова повинність, а термін служби був
сокрашен до 4-5 років (до цього термін служби становив близько 25 років).
До кінця 19 століття
різко погіршився стан українського села. Занадто високий викуп за землю,
податі, недостача землі - все це руйнувало українське селянство. Багато селян
були змушені емігрувати на схід - у Сибір, Казахстан і на інші землі. В 1914
році там перебувало близько 2 мільйонів українців. Дивно, у цей же час Україна
залишалася житницею Європи. Найбільші поміщики прагнули перетворити свої маєтки
в сільськогосподарські капіталістичні підприємства. 90 % всією експортованою
Росією пшениці вивозилося з України. Правобережна Україна, що спеціалізувалася
на вырашивании цукрового буряка, виготовляла 80% усього цукру в Російській
імперії. На території України будувалися залізниці, які використалися для
вивозу сільськогосподарської сировини. У період з 1870 по 1900 рік активно
розвивається Донецький вугільний басейн і Криворізький басейн по видобутку залізної
руди. Тут добувалося 70% усього вугілля імперії й більше половини залізної
руди. Швидко ростуть українські міста. З 1860 по 1897 рік населення Одеси
виросло з 113 тисяч чоловік до 404 тисяч чоловік, Києва - з 55 тисяч до 248
тисяч.
Зміст підручника по історії України
|
