Західна Україна в складі Польщі.

У результаті военнных дествий Украиныс Польщею й більшовицькою Росією, з 1919 року під польською окупацією опинилися: Галичина, Подляшье, Холмщина, Західна Волинь, Західне Полісся й інші українські землі. Поляки заперечували право українців на самоврядування й взагалі вважали територію Західної України частиною Польщі. На Паризькій мирній конференції Польща дала обіцянку країнам Антанти гарантувати українському населенню культурну автономію. Право українців на свою мову в суспільному житті й навчання рідною мовою в початкових школах гарантувалося польською конституцією (17 березня 1921 року). Однак ці права не були испольнены. У Львівському університеті були ліквідовані українські кафедри. У відповідь на це укранцы створили свій таємний Львівський університет з 50 кафедрами й 1500 студентами.

Українське політичне життя на Західній Україні були представлені чотирма партіями - Трудовий, Радикальної, Социал - демократичної й Християнско - Суспільної. Польський уряд проводило відносно українців політикові переслідування й у відповідь на це в серпні 1920 року була створена Українська Військова Організація. З липня 1921 року її очолив Євгеній Коновалец. Вона нападала на польські поліцейські ділянки й помещицкие володіння. На северо - західних українських землях українці брали активну участь у парламентських виборах у листопаді 1922 року, на яких були вибрані 20 українських депутатів і 5 сенаторів. Українські представники оголосили про те, що вони будуть відстоювати права українського населення, тісно сотрудичая з польським урядом.

11 липня 1925 року було створене Українське Національно - Демократичне Об'єднання на чолі із Дмитром Левицким. Крім політичної діяльності УНДО займалося українським утворенням і іншими питаннями. Радикальна партія, об'єднавшись із соціалістами - революціонерами, створили Українську Социалистическо - Радикальну партію (УСРП), що очолив Лев Бачинский. Невеликий вплив мали Українська Социал - Демократична партія й Українська Католицька Народна партія. Просоветскую позицію займали Українська Партія Праці й Українське Крестьянско - Робоче Об'єднання. У відповідь на політичну розбіжність на Західній Україні й ріст просоветских настроїв, у січні 1929 року у Відні була створена Організація Українських Націоналістів (ОУН). Вона являла собою революційно - політичну формацію, і була реакцією на антиукраїнські дії польського уряду (закон про скасування застосування української мови на Західній Україні в державних закладах 31 липня 1924 року; переслідування українського утворення; колонізація українських земель польськими переселенцями в результаті чого в Західну україну переселилося близько 300.000 поляків.

Українські партії взяли участь у других польських парламентських виборах у березні 1928 року, у результаті чого були вибрані в сейм 56 українських дептатов і 11 сенаторів. Не дивлячись на адміністративні утиски, в 20 - х роках на західних українських землях активне развиаеться українське культурне, наукове й громадське життя.

За наказом польського уряду (його прем'єром був Юзеф Пилсудский) у вересні - листопаді 1930 року в Галичине була проведена так звана пацифікація - репресії проти українського населення силами поліції й войск. були знищені українські культурні заклади, кооперативи, були проведені масові арешти. Проти такої політики виступила Церква (митрополит Андрій Шептинский) і українські політичні партії. У такому положенні частина украиских політиків вирішила налагодити нормальні стосунки з поляками. Зокрема УНДО почала політикові нормалізації украино - польських відносин. Але особливих успіхів ця політика не принесла. З 1938 року начинаються погроми українського населення польськими шовіністами. Переслідувалася православна церква. У відповідь на ці репресії бойовики ОУН проводять терористичні акції. У знак протесту проти голодомору на Україні був організований напад на консульство СРСР у Львові. У Варшаві 13 січня 1936 року були засуджені до страти керівники ОУН - Степан Бандера, Микола Лебідь і Ярослав Карпинец (пізніше страта була замінена на довічний висновок). Але не дивлячись на цей вплив ОУН на західних землях росте.

Нпро все-таки, якщо порівнювати положення українців в УРСР і в складі Польщі, то можна відзначити, що положення західних українців було значно кращим.

Зміст підручника по історії України