|
Советско - германська
війна.
Захопивши величезну
територію в Європі, Гітлер 22 червня 1941 року напав на СРСР. З перших же днів
війни виявилася явна слабість радянської армії, що була ослаблена постійними
репресиями. Улітку - восени 1941 року були розбиті багато радянських частин.
Німецькі частини швидко просувалися на схід. ДО 19 вересня були взяті Київ і
Полтава; до 16 жовтня - Одеса; 24 жовтня - Харків. До кінця 1941 року була
захоплена майже вся територія України, крім Криму (він був захоплений у
середині 1942 року). При евакуації комуністи знищували промислові об'єкти,
продукти харчування. Розстрілювалися багато політичних ув'язнених. У полон
потрапили багато українців, які були в складі Радянської армії.
На території Західної
України багато українців спочатку зустріли німців привітно - занадто свіжі були
в пам'яті звірства комуністів. Члени ОУН почали формування українських органів
влади. Однак, майже відразу німці забороняють діяльність цих організацій.
Багатьох українських націоналістів німці заарештували й кинули в коцлагеря.
Деякі націоналісти були ними розстріляні. Був арештований і кинутий у концтабір
керівник ОУН - Степан Бандера.
Німецькі війська почали
вести на окупованих українських землях політикові терору. Вони вважали
українців неповноцінною расою й прагнули зробити з України продовольчу базу для
Німеччини. Проти українських євреїв проводилася політика їхнього знищення.
Тільки восени 1941 частини "СС" знищили на Україні близько 850 тисяч
євреїв. У німецьких концтаборах умирали тисячі військовополонених - українців.
На роботу в Німеччину в 1942 - 1944 роках було вивезено близько 2 мільйонів
чоловік.
Українці по обох
сторони фронту.
Під час другої світової
війни українці оказалист по різні сторони фронту. Вони розділилися навіть не на
дві, а на три частини. Одна з них пішла на службу до німців. Однак не можна їх
усіх уважати зрадниками й зрадниками. Багатьма рухало бажання помститися
радянської влади за ті переслідування, яким вони піддалися, за смерть своїх
близьких, розстріляних або загиблих у сталінських таборах, за загиблих під час
голодомору й колективізації. Також, західні українці, які дуже довго жили
окремо від СРСР, сприйняли вступ радянських військ як те, чим воно й було - як
окупацію. І тому вони вважали своїм обов'язком боротися проти радянських
окупантів. Вони йшли служити в поліцію. Крім того, в 1943 році була сформована
дивізія "СС" "Галичина", що складалася з українців. Багато
хто з них загинули. Звичайно не можна їх прославляти, як героїв, але й робити з
них лиходіїв теж не можна. Адже злочинці й негідники були й у Радянській армії.
Більша частина українців
перебувала в Радянській армії й воювала проти фашистів. Вони чесно боролися
проти фашистських військ. Вони гинули через злочинну сталінську політику, у
результаті якої СРСР виявився не готів до війни. На кожного вбитого німецького
солдата доводилося по 2 - 3, а те й 4 - 5 убитих радянських солдатів. І дуже
часто в безглуздих атаках гинули сотні тисяч чоловік. Скільки смертей лежить на
совісті сталінської тиранії! Україна по числу загиблих у цій війні в
процентному співвідношенні до всього населення України виявилася на другому
місці !(На першому виявилася Польща). Багато українців перебували в партизанських
загонах. Прославилося партизанське з'єднання самобутнього українського
партизана - Сидора Ковпака. Однак багато хто із цих загонів контролювали
представники НКВД, і ці загони діяли по їхній вказівці. Так, на Західній
Україні радянські партизани вели провокаційну й злочинну діяльність. Сумно
відомий російський розвідник Микола Кузнєцов, убиваючи німецьких офіцерів,
залишав на місці вбивства документи, які повинні були вказувати на українських
націоналістів, у результаті чого було розстріляне безліч безневинних громадян.
Крім того, ці акції викликали відповідну реакцію німецької влади. Вони брали
заручників з мирного населення й після чергового вбивства їх розстрілювали.
Таким способом комуністи намагалися розпалити партизанську війну. Ковалів, який
не змогли піймати німці, був пійманий українськими націоналістами й страчений
як злочинець. Пізніше він увійшов до складу радянських лжегероев таких як Зоя
Космодемьянская, Павлик Морозов і інші.
І нарешті третя частина
українців, які воювали й проти німців, і проти радянських партизанів, а пізніше
й проти радянських військ. Багато українців, в основному на Західній Україні,
відразу після приходу німецьких військ зрозуміли, що німці - це такі ж
окупанти, які ніколи не дозволять створити українську державу і які относяться
до українців як до своїх рабів. В 1941 році проти радянських військ діяли
українські загони Поліської Січі на чолі з Тарасом Бульбой - Боровцом.
Німці спробували їх роззброїти й з літа 1942 року ці загони під новою назвою - Українська
Повстанська Армія (УПА) починають боротьбу проти німців і радянських
партизанів. Бійці УПА успішно відбивали настання добірних німецьких карателів,
сформованих із частин "СС". На Волыне починають діяти й партизанські
загони ОУН, які з осені 1942 року починають воювати й з німецькими окупантами.
Поступово до них присоединяються частина українських поліцаїв, які зрозуміли
всю сутність німецької окупації. Боротьба проти німців і радянських партизанів
була важкою. Хоча радянських партизанів бійці УПА успішно розбивали, однак у
боях з німцями вони зазнавали важких втрат. Наприкінці 1943 року німцями був
схоплений керівник Поліської Січі - Бульба - Боровец, і був кинутий у концтабір
Заксенхаузен. Але, на Західній Україні з'являються всі нові й нові загони, які
боряться проти німців і Рад. В 1943 році з'явилися Українська Народна
Революційна Армія й Українська Національна Самооборона. У деяких
гірських і лісових районах вони навіть змусили німців відступити. Але, з
поразкою Гітлерівської Німеччини їхня боротьба не закінчилася.
ПРОкончание другої
світової війни.
Наприкінці 1941 року
Радянської армії вдалося відкинути німецькі війська від Москви. На початку 1942
року було почато невдале настання в районі Харкова, у результаті чого в
оточенні виявилися близько 100 солдатів і офіцерів. Німці в цей час почали
наступати на Кавказ і Дон. До осені 1942 року вони підійшли до Кавказького
хребта й міста Сталінграду, де зав'язнули у вуличних боях. Наприкінці 1942 року
радянські війська, нанеся під Сталінградом удар по флангах фашистських військ,
де оборону тримали слабкі румунські й італійські війська, оточили близько 300
тисяч солдатів супротивника. Незабаром цей казан був успішно ліквідований.
Улітку 1943 року німці спробували перехопити ініціативу й нанесли під Курськом
удар. Однак радянські війська були готові до нього й незабаром вони відбили
його з більшими втратами для німців. Почалося загальне радянське настання на
захід. 23 серпня 1943 року був узятий Харків, 6 листопада - Київ. Наприкінці
1943 року радянські війська зайняли Східну Волинь і Житомирщину. У березні була
взята Буковина. Тут у червні 1944 року вступила в бій з радянськими військами
дивізія "СС" "Галичина". Це була трагедія: українець убивав
українця, і тут не було ні героїв, ні лиходіїв. Дивізія була майже повністю
розбита. До жовтня 1944 року вся територія України була зайнята радянськими
військами. Незабаром, радянські війська, у союзі з американськими, британськими
й французькими військами до травня 1945 року завдали поразки нацистської
Німеччини, а сама Німеччина була окупована силами союзників. А, до вересня 1945
року була розбита Японія. Друга світова війна закінчилася. За радянським даними
Україна втратила в цій війні 4,5 мільйонів чоловік.
Зміст підручника по історії України
|
