ћехан≥зми, що стримують розростанн¤ м≥жусобиць ≥ внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в

ѕроте, у кожних зр≥лих нац≥¤х ≥снують механ≥зми, що стримують надм≥рне розростанн¤ м≥жусобиць ≥ внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в. “аку роль виконують ¤к економ≥чн≥ механ≥зми (ринок), так ≥ пол≥тичн≥ (держава). ќдне добре в≥домо, що й ринок, ≥ держава можуть ви¤витис¤ зброЇю в руках ≥стиною нац≥њ, њњ пан≥вного класу або територ≥ального рег≥ону. ” цих випадках залишаЇтьс¤ д≥ючоњ стримуюча й об'Їднуюча роль культури - духовноњ й св≥тськоњ.†

¬ ≥стор≥њ й сучасност≥ добре в≥дом≥ стани, коли саме культура ви¤вл¤лас¤ Услабкою ланкоюФ ≥ розмежуванн¤ по культурн≥й ознац≥ ставало в умовах слабост≥ ≥нших ≥нтеграц≥йних фактор≥в силою, що приводить до розколу сусп≥льства. “од≥ виникали громад¤нськ≥ в≥йни в јнгл≥њ, Ќ≥меччин≥ й ‘ранц≥њ в XVII в., в≥дбувавс¤ розпад ќсманськоњ ≥мпер≥њ й јвстро-”горщини на початку ’’ в., розгор≥лас¤ громад¤нська в≥йна в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, що розпалас¤, а наприк≥нц≥ ’’ в. -†розпад –ад¤нського —оюзу, ёгослав≥њ, „ехословаччини.†

≤ навпаки, культурна Їдн≥сть, що в≥дчуваЇтьс¤ р≥зними територ≥¤ми Ќ≥меччини, що залишилас¤ роз'Їднаноњ по р≥шенн¤х ¬≥денського конгресу в 1815 р., спри¤ло пол≥тиц≥ њњ об'Їднанн¤, що завершилос¤ в 1866 р., а й 1870 р. завершилос¤ об'Їднанн¤ ≤тал≥њ. –езультатом другоњ св≥товоњ в≥йни став под≥л Ќ≥меччини, але наприк≥нц≥ цього стол≥тт¤ крањна знову возз'Їдналас¤ п≥д впливом культурних фактор≥в на додаток до економ≥чного.†

Ќац≥ональна Їдн≥сть Ќ≥меччини затверджувалос¤ через складн≥ процеси культурноњ й пол≥тичноњ ≥нтеграц≥њ, проход¤чи через етапи войовничого самоствердженн¤, що виразилос¤ в аполог≥њ переваги Ун≥мецького духуФ над культурою ≥нших народ≥в, що спри¤ло активному залученню Ќ≥меччини в першу св≥тову в≥йну, а пот≥м привело до твердженн¤ крайньоњ форми агресивного нац≥онал≥зму в расистськ≥й форм≥ в пер≥од нацистського режиму, що зак≥нчивс¤ в≥йськовим розгромом Ќ≥меччини.†

Ќеможлив≥сть затвердити безперечну детерм≥нован≥сть нац≥ональноњ ≥дентичност≥ тим або ≥ншому факторов≥ змусила прийн¤ти б≥льше диалектичную формулу: нац≥онал≥зм формуЇтьс¤ в результат≥ взаЇмод≥њ в ситуац≥њ боротьби проти гнобленн¤, що в≥дчуваЇтьс¤, або залежност≥. “им самим ¤к этничность,†так ≥ нац≥ональна ≥дентичн≥сть ставали ситуац≥йно рел¤тивним початком. ≤ндив≥д або група можуть принуждатьс¤ до нац≥ональност≥ - границ¤ми, паспортом, оф≥ц≥йною мовою,†визнаною рел≥г≥Їю, системою впровадженн¤ ло¤льност≥, прийн¤тт¤ Укл¤твФ, Уприс¤гиФ ≥ т.п. ÷¤ система може бути спр¤мована на насильницьку дискрим≥нац≥ю частини свого населенн¤, що т≥льки п≥сл¤ таких м≥р УзгадуЇФ, що воно ставитьс¤ до Їврењв, рос≥¤нином, осетинам, сербам або хорватам.†

¬ходженн¤ етнос≥в у нац≥њ не означаЇ засвоЇнн¤ ними вс≥Їњ нац≥ональноњ культури. ¬они лише частково сприймають духовну культуру нац≥й, образу¤ свою субкультуру. “≥льки за допомогою конкретного анал≥зу можна дов≥датис¤, ¤к≥ риси нац≥ональноњ культури сприйн¤т≥ субкультурою даного етносу ≥ ¤ким образом зд≥йснюЇтьс¤ ≥нтеграц≥¤ нац≥й у ц≥лому.

—п≥льн≥сть культури в рамках одн≥Їњ нац≥й

ѕроте, розходженн¤ м≥ж соц≥альними групами усередин≥ одн≥Їњ нац≥й не поширюютьс¤ на культурне надбанн¤ вс≥х нац≥й. —п≥льн≥сть культури присутн¤ в мов≥, а в≥дпов≥дно й у писемност≥, в≥руванн¤х, символ≥ц≥, побутов≥й культур≥,†звича¤х ≥ т.д. „имале значенн¤ маЇ й межсоциальна¤ дифуз≥¤ культури - ¤к у класових, так ≥ в профес≥йн≥ або укладных аспектах, проникненн¤ народноњ в аристократичну, м≥ський у с≥льську, ос≥лоњ в кочову, столичноњ в пров≥нц≥йну й навпаки.†

” м≥ру соц≥ального дозр≥ванн¤ сусп≥льства в рамках нац≥ональноњ культури в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ таких форм сусп≥льноњ регул¤ц≥њ св≥домост≥, ¤к право й мораль ( щов≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д прийн¤того звичаю), мистецтво й л≥тература (¤к самост≥йн≥ сфери†≥ндив≥дуальноњ творчост≥).†

Ќац≥ональн≥ культури також Ї специф≥чними†культурними системами, що волод≥ють†в≥дносною автономн≥стю й автохтонностью (кор≥нним походженн¤м). –≥зн≥ культури численних народ≥в ≥ нац≥ональностей,†мають у своњй основ≥ Їдиний загальнолюдський творчий початок.†¬они в≥др≥зн¤ютьс¤ друг в≥д друга за формою, що визначаЇтьс¤ особливост¤ми ≥стор≥њ конкретних народ≥в, р≥зними умовами, у ¤ких в≥дбувалос¤ формуванн¤ цих культур. Ќеобх≥дно враховувати й ту обставину, що переважна б≥льш≥сть народ≥в не ≥снуЇ в ≥зол¤ц≥њ, а активно взаЇмод≥Ї з ≥ншими народами. “ому багато нац≥ональних культур, ¤вл¤ють собою результат взаЇмод≥њ дек≥лькох†проживаючих (або проживавших ран≥ше) поруч один з одним народ≥в. –озвиток нац≥ональних культур - важлива умова й передумова њхнього взаЇмозбагаченн¤, але це не повинне вести до њхнього в≥дд≥ленн¤ друг в≥д друга, а тим б≥льше до проголошенн¤ њхньоњ вин¤тковост≥. Ќе можна†вишиковувати нац≥ональн≥ культури по ранжир≥, розгл¤дати культуру одн≥Їњ нац≥й ¤к своЇр≥дний еталон культури. Ќац≥онал≥стична зарозум≥л≥сть гальмуЇ†розвиток†будь-¤коњ†нац≥ональноњ культури.†÷е особливо важливо,†¤кщо врахувати посиленн¤ процесу ≥нтернац≥онал≥зац≥њ громадського житт¤, а, виходить, ≥ необх≥дност≥ участ≥ в цьому процес≥ нац≥ональних культур,†кожна з ¤ких м≥стить у соб≥ ¤к своЇ нац≥ональне,†так†≥†≥нтернац≥ональний зм≥ст. Ќе применшуючи ц≥нност≥ й†ун≥кальност≥†≥снуванн¤†й†розвитку†нац≥ональних культур, сл≥д зазначити,†що кожн≥ нац≥њ вносить св≥й ≥сторичний внесок у св≥тову культуру й у той же час черпаЇ†з†комори св≥товоњ культури.†ћаг≥стральний†шл¤х† розвитку†св≥товоњ культури прол¤гаЇ аж н≥¤к не через в≥дом≥сть усього њњ багатства до де¤кого Їдиного зразка,†а†через акумулюванн¤ всього кращого в багатствах культури†вс≥х†народ≥в,†збереженн¤†багатства р≥зноман≥тт¤ культур не т≥льки в пам'¤т≥, але й у культурн≥й практиц≥ людства.

†

–ег≥ональн≥ особливост≥†культури†про¤вл¤ютьс¤† не†т≥льки в специф≥чних рисах культури окремих народ≥в.†™†певн≥ ≥стотн≥ розходженн¤ м≥ж м≥ською культурою й культурою села, культури великого м≥ста й культури др≥бних ≥†середн≥х†м≥ст. ™†п≥дстави†говорити†про особливост≥ культури в б≥льших рег≥онах миру.†“ак ™вропа наголосила на розум, рац≥ональне освоЇнн¤ д≥йсност≥ й використанн¤ його усп≥х≥в. —х≥д же донедавна б≥льший упор робив на почуттЇве сприйн¤тт¤ навколишнього св≥ту, ≥нтуњц≥ю, самонав≥¤нн¤. «розум≥ло, що все це б≥льше ставитьс¤ до традиц≥њ. —ьогодн≥ границ¤ м≥ж культурами «аходу й —ходу вже ірунтовно розмит≥,†обм≥н принципами,†≥де¤ми й духовними ц≥нност¤ми йде ≥з все б≥льшою ≥нтенсивн≥стю. ѕ≥дбиваючи п≥дсумок, можна сказати, що св≥това†культура - ¤вище досить складн ≥ багатогранне, куди вход¤ть формац≥йн≥, рег≥ональн≥, нац≥ональн≥ типи культур ≥ величезне число субкультур, що ≥снують ¤к п≥дсистеми в цих культурних типах.